Привіти всім-всім-всім слухачам Таврійним. Сто і шість ефемним. Маю надію ви вже приготували свої мозочки для атаки літератури сучасної та осучасненої? Сьогодні я знову буду говорити про писак і їхні писання аби вам було не сумно і мали чим зайнятись на відпочинку і для відпочинку.
Сьогодні знову розкажу про Софійку Андрухович. Ну так вона б’є всі рейтинги моїх про неї балачок, але що поробиш. Ну подобається мені, як вона пише. І як вона є. І програма в мене дещо суб’єктивна, що є добре. Для мене … і маю надію для вас. Маю, як то утворють словосполучення, – право.
Сьогодні не про свіжину а про книжечку… зі зморшками. Вона в корзинці Софії друга І зветься «Старі люди». Звісно ж чекайте на мої оповідки про першу, але то буде потім, І відповідно потім про теє і поговоримо. А поки будемо проводи час зі старими людьми.
Хоча у Софії вони попри свій вік (не дуже й то великий) досить жваві і співають рокенролів. Та й танцюють не аби як.
Про книжку розповім. Але перед тим зазначу, що не беріться її читати, якшо ніколи не робили дурниць, не мріяли про пригоди і не дозволяли собі робити те, що бумцикнуло вас у голівоньку світлу чи з певними помутніннями.
Тож книжка про те, що літні , не старі люди, можуть бути музами, вміють розбавити ваше життя смаком яблук, піснями хіпійних жінок, змусити вас танцювати на вулицях. Вони розповідатимуть вам історії про дивакуватих людей, про сюреалістичні пари, про не працюючу , точніше поламану магію вуду, про їжу, яку можуть подавати совкові ресторації в Карпатах.
Мова як завжди послідовна, не звична, дивна, жіночна, легко-тверда. М’яко нова. Яблучна. Саме українська. З літерками г’ де треба.
Сюжет казково-трилерно-реальний, що надихає на оптимізм. Бажання розважатися, істеричити, сміятись. Плакати з переходами у дикі посмішки. Кидатись на людей з радістю в руках, дарувати їм радість, щасливі підйоми куточкив губ. Надихати і шукати-просити-вимагати натхнення. Кричати коханим під вікнами, аби виходили гуляти. І малювати очима у мозку щасливі картини всеохопного всесвіту. Торкатись віями губ і знати , що все можливо. Коли ми підіймемо руки і скажемо. Жити .Буду. Не затра. Живу вже. Знайдемо в стелі сенс. І будемо щасливими. На таке суб’єктивне надихнула мене поліграфія від Софії.
Ну і зараз про те з чим і як вживати.
Лише соковиті жовто-червоні яблука. Груші допускаються Біля води сидіти. На містках стояти. І читати. Запиваючи чаєм квітково-карпатським із термосу, вдихаючи випаровування. А потім телефонувати коханим та друзям. І разом проводити індивідуальний своєю дуркуватістю час. Ну а мене з рецензіями читати на rodnoy.com.ua.. Залишати там коменти та зпитання. Замовлення-поради на аналіз книжки.
Ну а поки я, яку хтось колись назвав Саною і дав прізвище Лихожон з вами прощаюсь. Йду на читання. Наступного разу проведу вам лекцію про феміністок. І залишаю на свою звуково-нотну асоціацію на Софійчині букви. Дженіс Джоплін. Прочитаєте – зрозумієте, чому, а коли захворієте на застуду і матимете хриплий голос будете проспівувати — летс тейк ап тейк еназе літл піз оф ма харт о бейбе. А поки, я без голоса і дякувати Богові здорова замовкаю. Можете відкривати вуха. І починати чути. Бо моя маячня звершилася. Тепер кульмінація і співи.
Будьте закохані і трохи дивні.
Написала Лихожон Оксана
бред!!!!!!!!!!! !!!